Закарпаття має свою зубну історію — не лише люди приносили сюди пломби і щипці, а й імперії, війни, мовні кордони та місцеві мінеральні джерела формували практику лікування ротової порожнини. Цей лонгрід на сайті https://zakdialoh.com пройде від ремісничих «бородярів-зубників» XIX століття до сучасних університетських центрів Ужгорода.
Австро-Угорська доба: формування стоматології на периферії імперії
У XIX столітті територія сучасного Закарпаття входила до складу Угорського королівства Австро-Угорської імперії й адміністративно належала до комітатів Унг, Берег і Мараморош. Медицина тут розвивалася нерівномірно.
У гірських селах Ужанської долини, Боржавської та Тереблянської улоговин стоматологія як окрема галузь фактично була відсутня. Зубний біль лікували цирульники, мандрівні ремісники або фельдшери. Вони займалися видаленням зубів, кровопусканням і простими хірургічними втручаннями. Це відповідало загальноєвропейській практиці першої половини XIX століття.
Ситуація змінюється після 1867 року, коли в Австро-Угорщині починається активна модернізація системи охорони здоровʼя. У Будапешті наприкінці XIX століття формується академічна стоматологія. При Угорському королівському університеті створюється стоматологічна клініка, де з 1870-1890-х років починають системно готувати лікарів-стоматологів. Саме випускники цих закладів зʼявляються в Унгварі, Мукачеві та Берегові на зламі століть.
Ужгород (тодішній Унгвар) наприкінці XIX століття мав статус адміністративного та освітнього центру комітату Унг. Тут працювали дипломовані лікарі з університетською освітою, які вели приватну практику. Архівні довідники Угорського королівства початку XX століття фіксують у містах регіону лікарів із позначкою «fogorvos» — стоматолог. Вони пропонували екстракцію, лікування запалень, виготовлення простих протезів. Протези були примітивними за сучасними мірками: металеві дуги, каучукові або деревʼяні основи, фіксація без анестезії загального типу.
Мукачево (Munkács) і Берегово (Beregszász) також мали своїх лікарів-практиків. Ці міста були торговельними центрами, де концентрувався середній клас — купці, ремісники, чиновники. Саме вони ставали основними клієнтами стоматологів. Селяни з навколишніх сіл зверталися до лікаря лише в разі гострих ускладнень. Відстань у 20-40 кілометрів без стабільного транспорту робила регулярне лікування неможливим.
Локальною особливістю Закарпаття була багатомовність. Медична документація велася угорською або німецькою мовами. Пацієнти ж часто спілкувалися русинською або румунською. Це вимагало від лікаря не лише фахової, а й мовної адаптації. Саме тому багато закарпатських стоматологів поєднували професію з роллю громадського авторитета, перекладача або посередника між владою та населенням.
До 1914 року стоматологія в Закарпатті залишалася міським явищем. Системної профілактики не існувало. Карієс, запальні ускладнення та рання втрата зубів були поширеним явищем, особливо серед сільського населення. Перша світова війна перервала повільний процес професіоналізації.
Підкарпатська Русь: чехословацькі реформи і хронічний дефіцит стоматологів
Після 1919 року Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь. Держава декларувала модернізацію медицини, але наша область залишалася периферійною.
Ужгород зберіг статус головного медичного центру краю. Саме тут діяла міська лікарня, кілька амбулаторій і приватні лікарські кабінети. Стоматологія існувала переважно у форматі приватної практики.
Чехословацькі архівні матеріали 1920-х років фіксують нестачу медичних кадрів у Підкарпатській Русі. Це стосувалося і стоматологів. У багатьох районах один лікар обслуговував десятки населених пунктів. У гірських селах Марамороша та Верховини стоматологічної допомоги фактично не було. Пацієнти зверталися до загальних лікарів або продовжували користуватися послугами несертифікованих практиків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Здоров’я закарпатців під Австро-Угорщиною
Показовою є біографія Володимира Гомичка (Homicskó Vladimir). Він народився у 1879 році на території сучасного Закарпаття, здобув медичну освіту в Будапешті й після Першої світової війни повернувся до Ужгорода. У міжвоєнний період Гомичко працював лікарем-стоматологом, поєднуючи медичну практику з громадською діяльністю. Його карʼєра ілюструє типовий шлях закарпатського медика того часу: освіта в угорських університетах, робота в Ужгороді, адаптація до нової чехословацької адміністрації.
Чехословацька влада запровадила нові санітарні норми та стандарти для лікарень. У 1920-х роках у документах згадуються вимоги до стерилізації інструментів і приміщень. Проте їх реалізація в Підкарпатській Русі відбувалася повільно. Фінансування було обмеженим. Вкрай обмеженим… Багато стоматологічних кабінетів працювали з мінімальним обладнанням. Анестезія застосовувалася рідко, особливо поза великими містами.
Соціально-економічні умови напряму впливали на стан здоровʼя ротової порожнини. Високий рівень бідності, одноманітне харчування та відсутність профілактики призводили до масового поширення карієсу. Медичні огляди школярів у 1930-х роках, які згадуються в чехословацьких звітах, фіксували значну кількість нелікованих зубних захворювань. Стоматологія на Закарпатті не була пріоритетом державної медицини.
До 1938-1939 років система так і не стала повноцінною. Закарпаття входило у Другу світову війну з мінімальною кількістю кваліфікованих стоматологів і без розгалуженої державної стоматологічної служби. Це стало фундаментальною проблемою, яку довелося вирішувати вже в радянський період.
Радянський період: організація служби, ключові фігури Закарпаття та професійна трансформація
У повоєнні роки Закарпатська область у складі УРСР переживала системну перебудову медицини, включно зі стоматологічною службою. Уже з 1946 року в містах краю – Ужгороді, Мукачеві, Берегові та Хусті – будували мережу районних амбулаторій і стоматкабінетів, які мали надавати базову допомогу населенню.
Після Другої світової війни радянська система охорони здоровʼя ставила завдання забезпечити доступність лікування зубів у кожному районному центрі, але конкретні показники відрізнялися від планових. Функціонували зубні кабінети при центральних районних лікарнях (наприклад, Стоматологічний кабінет №1 у Мукачеві на вул. Грушевського), у Береговому стоматкабінети працювали в приміщеннях районної лікарні на площі Корятовича.
Однією з визначних постатей цього періоду був Іван Петрович Горзов (05.11.1941, с. Імстичово Іршавського району – 22.03.2005, Ужгород). Він став першим на Закарпатті професором стоматології та головним стоматологом області.
Після закінчення Львівського медичного університету ім. Данила Галицького у 1965 році Горзов повернувся на Закарпаття, де спочатку працював хірургом-стоматологом Закарпатської обласної клінічної лікарні в Ужгороді. З 1967 року його діяльність була пов’язана з організацією стоматологічної служби краю та науковими дослідженнями біогеохімічних впливів на здоров’я зубів. Він захистив кандидатську дисертацію на тему ускладнень прорізування зубів мудрості та докторську дисертацію в 1991 році про поширеність карієсу й профілактику за умов дефіциту фтору та йоду — це було дуже важливо для області, де геохімічні умови впливали на мінеральний склад питної води й харчування населення.
Дослідження Горзова знайшли відгук у професійних колах не лише в Україні, а й у країнах Центральної Європи. На Закарпатті він очолював Асоціацію стоматологів краю з 1996 року, об’єднуючи фахівців області у спільну професійну спільноту, що діяло в межах радянської та пострадянської трансформації галузі.
У 1950-1960-х роках центральна область створювала мережу зуботехнічних лабораторій у районних центрах. Лікарі, які працювали в Ужгородській центральній районній лікарні, звітували про 10-15 випадків екстракцій та 5-8 випадків пломбування щодня.
У Мукачеві в 1970-х роках стоматкабінети обслуговували близько 12 000 пацієнтів на рік, з яких близько 60% потребували пломбування, а 30% — видалення зубів. Такі дані відображали загальносоюзну тенденцію: профілактика була слабкою, і стоматологічна допомога фокусувалася на лікуванні ускладнень.
Офіційні медичні статистичні збірки Закарпаття збереглися частково, проте у державах СССР у dental service reports фіксувався низький охоп профілактичними оглядами дітей шкільного віку — в деяких районах менш ніж 40% у середині 1980-х.
У 1970-1980-х роках стоматологічні служби Ужгородської обласної клінічної лікарні на Боздоській набережній та у районних лікарнях активно впроваджували місцеві програми профілактики карієсу у дітей шкільного віку, але вони залишалися фрагментарними. Частина програм спрямовувалася на роботу із школами Ужгорода (наприклад, у середніх школах №5 та №12 регулярно проводили гігієнічні огляди учнів).
Століття радянської медицини на Закарпатті завершувалося переходом стоматологічної служби від майже винятково лікувальних функцій до підготовки фахівців із певними науковими компетенціями. Це створило ґрунт для подальших освітніх змін уже в незалежній Україні.
Відбудова та модернізація: освіта, стандарти та університетські ініціативи
Після здобуття незалежності України в 1991 році стоматологічна служба Закарпаття опинилася перед викликами реформування. Державні системи фінансування охорони здоровʼя зменшилися, проте потреба у якісній стоматологічній допомозі залишалася. До середини 1990-х років більшість закарпатських стоматологів навчалися за радянською моделлю — у Львові, Вінниці, Києві чи Одесі — і поверталися в Ужгород, Мукачево чи Берегово вже як дипломовані лікарі з освітою вищого рівня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закарпаття без прикрас: чому сюди переїжджають і з чим доводиться миритися?
Справжній перелом у локальній освіті стався 31 серпня 2006 року. У цей день Ужгородський національний університет ухвалив рішення про створення Стоматологічного факультету, який починає готувати фахівців безпосередньо на Закарпатті. Це означало кінець десятиліттям, коли місцеві студенти мусили їхати в інші області за професійною підготовкою. Факультет відкрито на підставі рішення Вченої ради університету від 31.08.2006 року.
Факультет розпочав навчання за спеціальністю «Стоматологія» із терміном навчання 5 років. Ліцензія дозволила приймати до 200 студентів, включно з іноземними абітурієнтами. Структурно факультет мав кафедри терапевтичної, дитячої, ортопедичної та хірургічної стоматології, що створило повноцінний цикл освіти й практики.
У 2008-2011 роках факультет суттєво розширив клінічну базу. 18 березня 2009 року відкрито Центр дитячої дентальної гігієни, який став першим в Україні подібним освітньо-клінічним простором для дітей дошкільного та шкільного віку за програмою «Здорова посмішка дітей Закарпаття».
1 вересня 2010 року на базі поліклініки ГУМВС у Закарпатській області стартувала факультетська стоматологічна клініка, де майбутні стоматологи Ужгорода набували практичних навичок. 26 жовтня 2010 року додатково відкрито Центр імплантології та хірургічної стоматології та університетську стоматполіклініку з сучасними методиками реабілітації пацієнтів із дефектами зубних рядів.
Ці зміни мали не тільки освітній, а й прикладний вплив на всю область: замість того, щоб покладатися на приватні послуги в містах, Закарпаття отримало систему, яка могла готувати кадри й одночасно надавати безпосередню допомогу місцевим мешканцям. Ужгородський стоматологічний факультет став центром збалансованої підготовки фахівців, орієнтованих на роботу в складних гірських і сільських територіях області, де доступ до стоматологічної допомоги був традиційно обмежений.
Приватизація, ринок послуг і клініки прикладного рівня
Після 2006 року ринок стоматологічних послуг на Закарпатті став швидко комерціалізуватися. Державні приміщення та кабінети в Ужгороді й Мукачеві часто змінювали форму власності.
Будівля обласної стоматполіклініки на Набережній Незалежності в Ужгороді пройшла процедуру ліквідації у 2024 році. Це спричинило відчутний перерозподіл пацієнтів — частина державних пацієнтів опинилася перед вибором приватних кабінетів або очікуванням реорганізації. У Мукачеві та кількох інших містах фактично ліквідовувалися (де-факто) державні поліклініки, що відобразилося на доступності пільгових послуг для пенсіонерів і ветеранів.
На місцевих майданчиках і в місцевих ЗМІ протягом 2013-2025 років неодноразово фіксували випадки, коли державні площі перепрофілювалися під приватні кабінети або продавалися. У відповідь місцева професійна спільнота створювала громадські обʼєднання для захисту інтересів галузі; зокрема Громадська організація «Асоціація стоматологів Закарпаття» існує з 2001 року і зареєстрована в Ужгороді.
Комерційні клініки зосередилися в обласному центрі та великих містах. Станом на початок 2026 року Ужгород має в реєстрах і довідниках десятки стоматологічних закладів; у великих локальних каталогах фігурують близько 95 юридичних записів клінік у місті.
Мукачево сформувало власний конкурентний кластер приватних клінік. Приклади клінік, що стали локально відомими: у Мукачеві клініка «White Stories» на вулиці Ілони Зріні — з хірургічним відділом, дитячою стоматологією, імплантологією та цифровими рентгенами; в Ужгороді зʼявилися приватні центри, які позиціонують себе як цифрові (наприклад, PICASSO, MistoDent, Just Dent). Приватні клініки інвестували в комп’ютерну томографію, мікроскопи та цифрові системи планування імплантації. Це підвищило якість послуг у містах. Водночас сільські та гірські території залишилися з обмеженим доступом до сучасних технологій.
Ринок приватних стоматпослуг одночасно породив нові моделі співпраці з державою. Частина районних лікарень укладала контракти з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) для окремих програм. У Мукачеві, наприклад, лікарня Святого Мартина надавала безоплатне лікування й протезування для військових у рамках співпраці з НСЗУ (у 2025 році повідомляли про 80 військових, які отримали допомогу). Це демонструє, що приватні й комунальні структури інколи взаємодіють у нових форматах. Проте структура фінансування залишається фрагментованою: приватні послуги фінансуються пацієнтом, державні — через бюджет або НСЗУ, і часто пільгові категорії ризикують залишатися без повного покриття в районах, де державна інфраструктура скорочується.
Локальна особливість ринку Закарпаття — мовна та культурна мультиекспозиція клієнтів. Ужгород, Берегово, Виноградів і Мукачево обслуговують пацієнтів, які говорять угорською, румунською, словацькою, русинською й українською. Це впливає на маркетинг, кадровий добір і модель роботи клінік. Приватні клініки наймають лікарів із мультилінгвальними навичками. Одночасно у професійних обговореннях на рівні області фігурує питання нерівності доступу: міські кластери отримують інвестиції, а гірські райони — ні.
Сучасний стан стоматології на Закарпатті
Сучасний стан стоматологічної допомоги в Закарпатській області визначають три тренди. Перший — зростання частки приватних клінік і цифрових технологій у містах. Другий — збереження дефіциту послуг у гірських та прикордонних громадах. Третій — поява нових моделей співпраці між клініками та державною системою через НСЗУ та програмні ініціативи університетів.
На рівні цифр: загальноукраїнський довідник за 2023 рік містить табличні дані про кількість процедур, операцій, протезувань та інші індикатори в стоматслужбі за 2022-2023 роки; ці дані дозволяють аналізувати інтенсивність допомоги по областях. За регіональними звітами Ужгородського національного університету, потреба у стоматологічному лікуванні в Закарпатській області була серед найвищих по країні: у 2008 році індекс потреби становив 67,6%, а у 2017 році – 74,7%. Це означає, що навіть із розширенням приватного ринку потреба населення в лікуванні залишається високою.
За 2020-2024 роки одна із ключових змін — локальна освіта і клінічна база.
Стоматологічний факультет УжНУ нарощує клінічну базу й готує кадри для області. Це зменшує залежність від кадрового експорту в інші регіони. Водночас демографічна структура лікарів та дефіцит кадрів відчутні: у національних звітах МОЗ за 2023 рік фіксується старіння медичного кадрового складу та нестача спеціалістів у низці профілів. На Закарпатті це проявляється в тому, що сільські КНП декларують дефіцит стоматологів, а міста концентрують цифрові й спеціалізовані послуги.
Практичні наслідки для мешканців області очевидні. Міські пацієнти отримують доступ до імплантології, цифрової діагностики, мікроскопічного лікування каналів. Пацієнти з гірських сіл часто змушені подорожувати 20-80 км до найближчого сучасного кабінету. Це впливає на профілактику: кількість профілактичних оглядів школярів в окремих районах залишається нижчою за нормативи. У звітах 2023 року по всій Україні фіксуються і позитивні зрушення — більше процедур реабілітації, більше випадків протезування через держпрограми та виконання договорів НСЗУ, що торкається й Закарпаття у вигляді окремих проєктів.
Додайте коментар