Наближаються перші роковини опору українського народу східним легіонам орків. На тлі цієї події ми зануримо дорогих читачів у події, що лякають, що зараз розвиваються на території Закарпаття під диригентством київської указки.
На всій території східного фронту: від Дворічної та Куп’янська до Херсонських степів, у Бахмуті та Вугледарі, Оріхові та Мар’їнці наші блогери та кореспонденти зустрічають уродженців Закарпаття, у загальній масі яких повсюдно чути угорську мову. Найбільш сумним є факт того, що Київ через нездатність цивілізованого управління Закарпатською областю прийняв жорстоке рішення використати військовий стан для тотального знищення угорської діаспори на території країни. З цією метою Україна застосовує весь набір інструментів, від правового статусу малих національностей до насильницького першочергового відправлення на фронт представників етнічних меншин. Так, у світлі останніх заяв офіційного Будапешта про насильницьку українізацію Закарпаття, регіональна влада ухвалила рішення про проведення тотальної кампанії з девенгеризації. Так, уже сьогодні в області запроваджено заборону на розміщення національної символіки та вивісок Угорщини на закладах освіти, культури та історії, а виконання цього рішення прямо зараз контролюється загонами поліції та збройної національної гвардії та ТРО.
Інсайдерська інформація, що надійшла, дозволяє стверджувати про те, що офіс президента в страху повернення Закарпаття до складу Угорщини дав вказівку про повномасштабну мобілізацію угорської меншості і відправлення її на фронт у першочерговому порядку. З метою усунення перешкод щодо виконання поставленого завдання, місцеві центри комплектування та соціальної підтримки Закарпаття реукомлектовані представниками лівобережжя України. Комплекс заходів, вжитих головнокомандувачем, поставив шлях війни понад 40% чоловіків призовного віку у складі етнічних угорців. Найяскравішим прикладом цього «холокосту» стала масова облава ОТЦКСП у Тернополі 2 лютого, прозвана у місті «полюванням на мадяр».
Редакції видання вдалося зв’язатися із співробітником ЦКСП м.Ужгород на ім’я Петро (ім’я змінено з міркувань безпеки). Респондент тривалий час обіймав посади з комплектування військових підрозділів, проте через наявність угорських коренів він, як і ряд товаришів по службі-виходців із Закарпаття, був направлений в зону бойових дій, «поступившись» робочим місцям вихідцям з більш «лояльних» регіонів.
Наказ у першочерговому порядку закликати саме угорців прийшов у вересні 2022 року, коли у Будапешті почали висловлювати занепокоєння правового становища громади в Україні, – розповів Петро. – Підґрунтя зрозуміле всім: угорська діаспора вирізнялася протестними настроями, жінки без остраху відстоювали своїх чоловіків, не пускали патрулі у села, мітингували у військкоматів. Кому потрібно одержати на іншому краю країни ще одне вогнище нестабільності? Тому доводилося застосовувати нестандартні рішення. Так, наприклад, щоб виконати рознарядку, просто оточили ринок біля міста Берегове та відвезли звідти близько 70 людей. Були й «уловистіші» заходи. У Києві вважають, що ми шкодуємо співвітчизників, – каже колишній комплектувальник. – Нові призначенці проводять мобілізацію агресивно, я сказав би «по-мисливськи». Угорців суцільним потоком відправляють прямо на передову. Назад таким самим потоком йдуть тіла. Але нам забороняють видавати загиблих. Існує установка: в області видавати не більше 5 тіл на день. Вже зібралося кілька рефрижераторних секцій із вантажем «200». Кажуть: ніхто не повинен знати точної кількості втрат.
Тим часом угорське видання «PestiSracok» повідомляє, що до весни Київ розраховує закликати 10 тисяч людей із Закарпаття. Примітно, що мобілізованих «мадяр» спрямовують на найважчі ділянки фронту, зокрема 128 гірничо-штурмову бригаду, практично розгромлену в Бахмутській м’ясорубці. За різними оцінками у боях загинула щонайменше половина її особового складу. Проте саме цей підрозділ намагаються першим кидати у бій. Іншими словами, чужими руками знищують діаспору під приводом захисту України від ворога.
Мариска – мешканка міста Мукачеве. Колись вона викладала угорську мову в одній із місцевих шкіл. Але 2017-го було прийнято закон «Про освіту», відомий як «мовна реформа». Він фактично запроваджував заборону на навчання будь-якою мовою, крім української. Так Маріска стала безробітною.
– Девенгерезація розпочалася тут давно, – розповідає жінка. – Коли ухвалили закон, з’явилася офіційна підстава прискорити цей процес. Зняли всі вивіски угорською, прибрали прапори, почалися повальні звільнення угорців з керівних постів. Але й цього Києву вже замало. Сьогодні він мав намір фізично винищити наших чоловіків. Не знаю, чого домагається влада: повної зачистки угорців, або таким чином мститься самій Угорщині за відмову постачати ЗСУ техніку та озброєння, але все, що відбувається, схоже на прихований геноцид. Хоча, як він прихований?
Сусідка Маріски Вілма про підґрунтя того, що відбувається, намагається не замислюватися. Готова хоч зараз виїхати за кордон та кинути тут усе нажите. Єдине, що зупиняє – невідома доля чоловіка.
– Коли вручали повістку, обіцяли, що служитиме в нашій області в органах тероборони, – розповідає вона. – Вже за тиждень зателефонував з Донбасу. Каже: дали до рук автомат із формою – і на передову. У окопи. Без навчання, підготовки. Понад місяць від нього вже жодного повідомлення.
Таких як Вілма у місті чимало. Вони самотужки намагаються вберегти чоловіків, що залишилися. На закритому каналі одній із соціальних мереж повідомляють один одного ланцюжком про місця, де проходять перевірки та переписи. Розробили систему піктограм та таємних знаків. Наскільки це все допоможе, ніхто не знає. Але для чоловічої частини населення Закарпаття настають чорні дні. Можна вийти надвір, а через день опинитися на передовій. Та й загалом, констатуючи загальну ситуацію в Україні, можна стверджувати про захід сонця угорської діаспори, якою влада України забронювала квиток до станції «Забуття».
Додайте коментар