Цей фестиваль є щорічним і кожного року не зважаючи на різні перепони, чи то коронавірусний карантин чи навіть війна, неформали як і зазвичай збираються на гуляння біля водоспаду.
На фестиваль біля водоспаду Шипіт з’їжджаються неформали з усієї України і навіть буває приїздять із-зі кордону.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Містична купальська ніч: традиції свята
Щороку на Міжгірщині біля водоспаду Шипіт відбувається фестиваль неформалів на який з’їжджаються сотні учасників.
Учасники приїздять на Івана Купала, весело з музикою та танцями проводять свій час, а ввечері палять ватру та влаштовують “голі” танці. Ночують учасники там же на галявині встановивши намети, а точніше там утворюється наметове містечко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Гори до тла”: військовий із Закарпаття написав пісню перемогу України у війні
Кадри з фестивалю оприлюднила у соцмережі Фейсбук Аміна Шикітка.
Так в одному із коротких роликів показане наметове містечко:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер Юрій Шатунов: опубліковано кадри останніх хвилин його життя (ВІДЕО)
На інших кадрах – вогонь запаленої ватри:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скульптор із Закарпаття став переможцем Міжнародного чемпіонату різьблення бензопилою (ФОТО)
Разом з цим у мережі публікують світлини більш екстремальних розваг:
Довідково:
Засновниками фестивалю стали молодші (на той час) представники львівського та ужгородського середовищ хіпі — Володимир «Ноні» Єсаулов (1961—2001) зі Львова та подружжя Олександр «Чарлі» Пензель і Наталія «Шара» Величенко з Ужгорода. Як стверджує один зі шипітських хіпі-ветеранів Олександр Фещук, галявину на схилах гори Гимба колись Володимирові «Ноні» показав Григорій «Грег» Порицький (1948—2012), один з патріархів львівських хіпі.
Шипіт став продовженням традиції колишнього загальносоюзного збору хіпі, що відбувався в Латвії на річці Ґауя під час латиського народного свята Ліґо (аналог слов’янського Івана Купала) наприкінці червня, починаючи з 1978 року, і тривав до кінця літа. Оскільки з розпадом СРСР було ускладнено в’їзд представників субкультур до Латвії, виникла потреба перенести локацію міжнародного хіпівського збору. В основі традиції Ґауї й Шипота лежить американська Rainbow Gathering, що регулярно проводиться з 1972 року, а з 1983-го — і в Європі та інших частинах світу. Проте в умовах тоталітарного СРСР проведення організованих зборів було неможливим, тому Шипіт, як і Ґауя, розвивалися за принципом горизонтальних мережевих зв’язків довільно і Райдугами не вважаються.
Учасниками першого Шипота в липні 1993 року стали близько 150 осіб — хіпі з України, Росії, Білорусі, балтійських країн, Молдови. В наступні роки до них долучилися одноплемінники з Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Німеччини, навіть Великої Британії та США. Загальне число учасників сягає кількох тисяч (за деякими оцінками, до 5 тис.). З часом первісне домінування хіпі на Шипоті природно зменшилося за рахунок представників нових субкультурних хвиль, репрезентованими молодшими поколіннями — панків, металхедів, ґотів, растаманів, т.д., і тепер орієнтація на певну субкультуру відсутня.
«Шипіт» став темою книги «Трохи пітьми» Любка Дереша, втім події в книзі є вигаданими.
Нагадаємо, що юна закарпатка здобула перемогу на Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв (ФОТО).
Додайте коментар