Як росія побудувала міф непереможної армії
1. Історичний контекст
За роки існування, росія пройшла через велику кількість війн. З одних вона виходила переможцем, з інших не
зовсім. Але дві великі війни, які ставили під питання само існування росіі як держави у своїх приблизних
кордонах – війну з Наполеона та війну з Гітлером росія перемогла. Так, обидві війни були складні,
супроводжувались неадекватно великими людськими, територіальними та матеріальними втратами. Але ж в обох
випадках росія вийшла переможцем, чого в неї вже не відняти.
Проте, важливий момент того, що, загалом, російська історія та пропаганда (хоча це одне й те саме)
фокусуються саме на цих двох конфліктах, забуваючи про інші. Вони зручні з усіх боків: оборонна війна,
самопожертви (і не само) великої кількості ваньок, єднання країни – кращого базису для ніціонального будівництва
не вигадати.
Бо як ми всі знаємо, багато конфліктів, куди себе втягувала рашка – закінчувались патом в найкращому випадку.
І про них на уроках історії зайвий раз не згадують, або пускаються в максимально антинаукові наративи (по типу
Гостомельского десанту)
Також треба додати, що перемоги у великих війнах (Наполеон та Гітлер) серйозно сприймаються тільки
російськими громадянами та німцями з французами. Британці, які так само перемогли обох – не вважають
російську армію якоюсь непереможною, просто базуючись на фактах перемог в цих конфліктах.
2. Міфологія
Другий пункт прямо витікає з першого, але розрахований на більш довірливого слухача. І знову ж таки,
тільки на свого, місцевого.
Історії про ваньку-повара, який топором зарубав взвод німців, 28 панфіловців, олександр матросов. Якщо
в радянській міфології це залишалось в текстовому варіанті, то росіяни, понімаєш, вирішили про це зняти
короткометражки та справжні фільми. Зрозуміло, що народ перестав читати і міфи треба візуалізувати. Але
справа в іншому. Більшість людей розуміє, що всі ці історії – казочки чистої води. Хто проти дідів скаже
криве слово? Та якби не вони, тебе б не було!
Але що мене завжди цікавило, то питання чому міфологію не ліпили на основі більш реальних персонажів? Той
самий Кожедуб – людина реальна, і перемогла не в одній повітряній баталії. Але будувати легенди на основі
реальних військових діячів – шкідлива та не благодатна справа. А як то цей діяч щось не так скаже? Або з
роками впаде в маразм? Ні, справжній російський супергерой має бути мертвим. Це аксіома. А якщо сучасне
покоління не повірить в стаю збитих байрактарів та 34 зарізаних ножем нацистів, то це не важливо – всім
не віруючим по 10 год тюрми. А міфи то вони для наступних поколінь важливіше. Щоб у 2095 році цькувати
дітей з трохи більшим айкью, які не вірять у два підбитих одним пострілом танки.
3. Супер зброя
А ось «непереможність російської зброї» та «комплекси РЕБ які множать на нуль всю ворожу електроніку» це
міфологія в першу чергу на іноземного споживача. Що й логічно – людина в «системі», яка сама командує полком
на БМП-1 та БТР розуміє та добре знає, що «армата» та «курганєц» будуть ближче к вихідним.
Проте недалекий західний «військовий експерт», рівень осінт обізнаності якого завершується Ютуб каналом
Міноборони рф, легко може повірити в магічні характеристики нового ПТУР чи ДЗ. І насправді його складно
звинувачувати – спробуйте сісти та розібратись в збройних силах, скажемо, Пакистану. Без знання мови, місцевих
військово-технічних традицій та без реального перебування в тих місцях вкрай складно зробити якісь адекватні
висновки. Тому такому «експерту» куди простіше звернутися до улюбленої Вікіпедії, де добрі люди вже все за
нього написали та порахували.
4. Завищені цифри
Вікіпедія насправді досить веселий ресурс, бо в її основі мають бути посилання на першоджерела (як в будь-якій
адекватній роботі). Але в реаліях ці джерела або дуже сумнівні, або ведуть на не існуючи (в кращому випадку
частково заархівовані) ресурси. Але про це ми поговоримо наступного разу – в мене є матеріал і думки на цю
тему.
Так ось, Вікіпедія пропонує нам російські військові цифри. Наприклад:
Танків – 2800+16500
БМП – 5160+19500
БТР – 5100+18000
Арти – 1800+16000
Ну так, чисто на папірі подивишся на ці цифри й справді страшно, так і до Ла-Маншу можна докотитись.
І малюють «експерти» плани порівняння, в стилі «у ЗСУ 1 танк проти 20 у русаків – ЗСУ програють».
Наче це війна стінка на стінку (хоча й там кількість не завжди вирішувала перед якістю).
Тепер ми вже знаємо, що танків у росіян навряд чи (було) більше ніж 6000. З бойовими машинами ситуація схожа.
Та й арта не нескінченна – не так давно я писав тут пост, про те, що арти вистачить ще на півтора року. Але
ворожі канали жаліються на її недостатність вже з літа, а зараз це набирає якихось неадекватних масштабів.
І після проведення більш глибинного аналізу, після блогерів та ютуберів, що придбали HD знімки Гугл мапс та
поодинично порахували кількість танків у русні, встає питання – а на кого працює Мілітарний Баланс, на який
посилається Вікіпедія?
А також встає друге питання – а чи не перебільшені всі інші показники, якими хизується росія? Наприклад,
кількість населення. Бо адекватно порахувати стороннім шляхом досить складно, через географічні причини. Але
й це я спробую проаналізувати
Додайте коментар